Любов не проходить з віком і не підвладна стажу сімейного життя, вважають британські вчені

А вас спалює зараз внутрішній невгасимий вогонь романтичної любові? Це питання британські вчені не так давно адресували багатьом, але далеко не всім. Фахівців Rutgers University цікавили виключно почуття тих, хто перебуває у шлюбі щонайменше років двадцять, тих, хто давно притерся один одному і вивчив свою другу половину що називається вздовж і поперек. Так, чи зберігся у цих уже далеко не молодят колишнє захоплене почуття, яке надихало їх в юності, коли вони шаліли від любові і не могли заснути, мріючи про те, як на століття будуть разом?

І наука дала відповідь: вогонь романічної любові продовжує зігрівати серця людей давно перебувають у шлюбі. Проведені дослідження осоромили скептиків, які запевняли, ах, киньте, яка там може бути любов після стількох років шлюбу, коли все давно наперед відомо і звичка замінила почуття, коли все прісно, буденно і, на жаль, нудно. "Все виявилося зовсім не так, - стверджує в інтерв`ю" Daily Mail "учасниця досліджень Елен Фішер. За її словами, дослідження мозкової діяльності 17 чоловіків і жінок з сімейним стажем в 21 рік виявили у них ті ж самі процеси, що й у молодих, відчувають почуття любові за часом не більше одного року. Коли вчені давали "ветеранам" поглянути на фотографії своїх других половин, то у них відчувався приплив крові в ту частину кори головного мозку, де пучок нейронів утворює так званий центр задоволення. в учасників експерименту так само відбувався викид д опаміна, який викликає ейфорію, прилив емоцій, визначає нашу здатність насолоджуватися життям і сприяє пристрасним любовним почуттям. Те ж саме відбувалося і у юних закоханих. Ідентична мозкова реакція і тих і інших на "об`єкт почуттів" дала вченим право сказати: любов не минає з віком і не підвладна стажу сімейного життя.

Ми в цьому впевнені, оскільки людині не дана можливість сфальсифікувати дані функції його мозку, говорять вчені. Але, за їхніми словами, дослідження показали і таку закономірність. Разом з викидом допаміну у молодих закоханих відбувалася активність тих ділянок мозку, які відповідають за виникнення почуття неспокою і поява нав`язливих ідей. Вони ж не можуть не думати про майбутнє весілля, мрії про яку витісняють з їх життя в цей період все інше. У давніх подружжя такий передвесільний ажіотаж залишився далеко в минулому. У них все вже визначилося і усталене, тому при думці про кохану людину у них приходять в дію нейромедіатори мозку, пов`язані почуттям спокою і відчуттям власної стабільності. Прожили багато років щасливого сімейного життям залишається продовжувати любити один одного і зберігати в собі юнацьке романтичне почуття, безсумнівну присутність якого у них і встановили зараз британські вчені.