Інстиляція уретри, сечового міхура

Інстиляція уретри, сечового міхура (Від лат. instillatio - вливання по краплях) - введення рідких лікарських засобів в сечовипускальний канал і сечовий міхур з лікувальною метою. Інстиляції вперше були запропоновані в 1867 р Ф. Гюйон. Використовують при захворюваннях задньої уретри, сім`яного горбика, передміхурової залози і сечового міхура.

Залежно від цілей і показань для інстиляції використовують:

• азотнокисле срібло (концентрація від 0,25 до 2%)
• 2-3% розчин борної кислоти
• 1% розчин метил-вого синього
• риванол (1: 5 000)
• сулему (1:20 000)
• 1% розчин диоксидина
• хлоргексидин, дибунол
• розчини антибіотиків, антибактеріальних засобів, масла (обліпихи, шипшини) і інших лікувальних препаратів.

Для інстиляції можна застосовувати будь-який шприц. В даний час промисловість випускає для інстиляції уретри деякі лікарські засоби, що вже містяться в спеціальних шприцах (Катеджель, інстіллогель і ін.). Перед інстиляцією хворий повинен помочитися. Зовнішній отвір уретри обробляється антисептичним розчином. При інстиляції уретри після введення 5-10 мл лікувального розчину хворий на 3-5 хв затискає зовнішній отвір сечовипускального каналу і після цього не мочиться протягом 30-60 хв. При інсталяціях сечового міхура обсяг введеного лікарського препарату не повинен перевищувати 50-100 мл.