Салуретики

салуретики (Від лат. sal - сіль і uresis - виділяти сечу) - група сечогінних засобів, діючих на всьому протязі висхідного відділу петлі Генле, пригнічують активність транспорту іонів хлору і підсилюють елімінацію іонів натрію, калію та інших елементів.

До салуретиками, зокрема, відносяться фуросемід, буфенокс, діакарб, дихлотиазид, меркузал, теобромін, еуфілін та інші сечогінні препарати.

Необхідно зауважити, що загальноприйнятої класифікації сечогінних засобів немає, проте їх поділяють за особливостями проявляемого ефекту.

Крім салуретиків, виділяють калій-зберігаючі діуретики, діючі в області збірних трубочок нирки і затримують виділення з організму іонів калію і водню (триамтерен, триампур, амілорид, альдактон, верошпирон та ін.) і осмотичні діуретики (маніт, манітол, сечовина, карбамід, калію ацетат і ін.), які, профільтровуючи в клубочках і накопичуючись в канальцях, підвищують в них осмотичний тиск і перешкоджають реабсорбції води (головним чином в проксимальних канальцях).

Існують і інші сечогінні засоби, що не входять ні в одну з цих трьох груп, але проявляють діуретичний ефект: хлорид амонію, глюкоза, серцеві глікозиди, альбуміни, декстрани, а також велика група лікарських рослин.