Еріх фромм (1900 - 1980)

У своїй першій великій роботі "Втеча від свободи" (1941) Фромм розглянув феномен тоталітаризму в рамках проблеми свободи. Він розрізняє "свободу від" (негативну) і "свободу на" (позитивну). Зворотною стороною "волі від" є самотність і відчуження. Така свобода - тягар для людини. Фромм описав три типових невротичних механізму "втечі" (психологічного захисту) від негативної свободи. Це авторитарна, конформістська і деструктивна різновиду невротичного характеру. Перший виражається в мазохистской пристрасті до підпорядкування себе іншим чи в садистичної пристрасті до підпорядкування інших собі.

Другий полягає у відмові від своєї індивідуальності і прагненні бути "як всі". Третій - в нестримній тязі до насильства, твердості, руйнуванню. Вихід Фромм бачить у такому реформуванні суспільства, яке відкрило б простір "свободу на" ( "Душевно здорове суспільство", 1945- "Мистецтво любити", 1956). Головне завдання в побудові душевно здорового суспільства - це виховання в людях продуктивного характеру. Непродуктивність - це нездатність любити і реалізувати себе, використовувати свої сили, місце яких займають нав`язані несвідомою тривогою форми активності. Фромм описує чотири історично виникли типу непродуктивною орієнтації характеру: рецептивний, експлуататорський, накопичувальний і ринковий.

Продуктивність - це, навпаки, здатність людини любити, використовувати свої сили, здатність до самореалізації. Найбільш докладно основні принципи, на яких має будуватися душевно здорове суспільство, Фромм виклав в книзі "Мати чи бути?" (1976). Там він закликає замінити домінуючу нині в характері людини установку на володіння установкою на буття. Важливою темою творчості Фромма є релігія ( "Психоаналіз і релігія", 1950). Він розуміє під релігією будь-яку систему колективних поглядів і дій, яка дає індивіду систему орієнтації і об`єкт поклоніння.

Релігії поділяються на авторитарні і гуманістичні. Авторитарна релігія грунтується на визнанні вищої сили, що вимагає від людини підпорядкування і поклоніння. В релігії гуманістичної головним виступає не доктрина, а ставлення до людини. Бог тут - символ власних сил людини.